Арсеній Яценюк: «Ніколи не знаєш, де зустрінешся з власним дитинством»

Арсеній Яценюк: «Ніколи не знаєш, де зустрінешся з власним дитинством»

Нардеп у школі палив пластикові лінійки і робив «димовухи»

Сьогодні він народний депутат від НУ-НС, колишній спікер парламенту та екс-міністр закордонних справ. Хоча в дитинстві мріяв стати лікарем-хірургом. В школі він був бешкетником, палив пластикові лінійки і стріляв гумками. В дитячому садочку не розумів, про що говорять діти, бо не знав російської мови.... Сьогодні про свої дитячі роки розповідає лідера «Фронту Змін» Арсеній Яценюк.

Яценюк: Зауваження щодо поведінки були в моєму щоденнику мало не щодня

- Арсенію Петровичу, де пройшло ваше дитинство?

Я виріс у Чернівцях, в центрі міста. Батьки жили в старому будинку, збудованому ще за часів Австро-Угорщини, з високими стелями і стінами півметрової товщини. Свого часу це був викладацький гуртожиток Чернівецького університету. Влітку багато часу я проводив в Коломиї, де жила бабуся – мамина мама, вона також жила на одній з центральних вулиць. До речі, під час останньої місцевої кампанії я був в Коломиї і забрів на цю вулицю під час короткої прогулянки містом. На місці бабусиної квартири нині невеличкий будівельний магазин. Я зайшов, привітався, сказав, що колись тут жив… Уявіть моє здивування, коли власники мені кажуть – а в нас ще залишився ваш холодильник! І справді – вони досі користуються бабусіним «Дніпром-2» 70-х років випуску! Мене це дуже зачепило. Ніколи не знаєш, де зустрінешся з власним дитинством.

Народний депутат міг стати лікарем-хірургом

- Чи хотіли би ви повернутися в дитинство?

Ні. Мені і зараз цікаво жити. Я навіть про сьогоднішній день ніколи не думаю, не те, що про вчорашній. Для мене існує тільки завтра.

- Ким хотіли стати?

Досить довго хотів бути лікарем – хірургом. Але в 9-му класі заявив, що хочу бути юристом. В родині сприйняли це скептично, говорили, що максимум що мені світить – працювати юрисконсультом десь на підприємстві, світу білого не бачити. Але я все ж таки наполіг на своєму. І, як бачите, в мене все вийшло.

Арсеній Яценюк в піонерському таборі

Арсеній в піонерському таборі

- В школі ви добре вчилися? Яка у вас була поведінка?

Зауваження щодо поведінки були в моєму щоденнику мало не щодня. Паралельно з відмінними оцінками. Мушу визнати, що вчителям з нашим класом було не просто… і гумками стріляли, і пластикові лінійки підпалювали, робили так звані «димовухи». Словом, всі етапи дорослішання хлопчиків я пройшов (сміється).

- Боюсь навіть уявити, якими ж іграшками ви бавилися, будучи зовсім малим?

Моїми улюбленими іграшками були конструктори. В той час не було «Лего», але були дуже популярні німецькі конструктори, такі яскраві багатогранники. У мене було їх кілька і я будував з них все, що можливо – будинки, машини, літаки... Я міг займатися цим годинами.

Майбутній політик (в сорочці в клітинку)

- В розмові ви згадали про будинок бабусі. А хто вас няньчив?

Батьки, бабусі. Старша сестра. Але я досить рано став самостійним.

- Хто мав найбільший авторитет для Вас?

Важко відповісти. Я дуже поважав батьків, вони з дитинства прививали мені цінності, які дуже допомагають в непростому політичному житті. Вміння «тримати стійку» було закладене ними в дитинстві. Як і здатність постійно вчитися, змінюватися, ставити мету і досягати її. Водночас, я дуже любив обох бабусь, міг годинами з ними розмовляти….

Bookmark Facebook JJ vkontakte twitter